Два санвузли, кухня, пральна машина і полив вечорами — так виглядає водорозбір у звичайному приватному будинку на сім'ю з чотирьох людей. Ранок у такому будинку минає приблизно однаково: нагорі хтось у душі, внизу миють посуд, і саме цієї миті стартує пралка. Станція зобов'язана витягнути всі три точки одразу, не перетворюючи душ на тонкий струмочок. Звідси й почнемо підбір: не з ціни і не з бренду, а з витрати.
Рахуємо точки водорозбору
Відкритий кран на кухні пропускає приблизно 6–9 літрів на хвилину, душ — 9–12, бачок унітаза, що наповнюється, бере близько 6 літрів за раз. Усі точки одночасно ніколи не працюють, тому рахують піковий одночасний розбір. Для будинку з одним санвузлом це дві точки, з двома санвузлами — три, з трьома і більшою кількістю мешканців — чотири.
Три точки по 10 літрів на хвилину дають 30 л/хв, тобто 1,8 кубометра на годину. Додаємо запас на падіння характеристики з висотою підйому й отримуємо орієнтир: для будинку з двома санвузлами потрібна станція з продуктивністю 2,5–3,5 м³/год у робочій точці. Для дачі з кухнею та одним душем досить 1,5–2,4 м³/год.
З напором рахують інакше. Складають висоту від дзеркала води до найвищої точки розбору, додають 20–30 метрів на робочий тиск у крані (це 2–3 бари) і ще 10–15 відсотків на втрати в трубах і фітингах. Для двоповерхового будинку з колодязем глибиною 6 метрів виходить близько 45 метрів напору — паспортний показник побутових станцій якраз зазвичай лежить у діапазоні 40–55 метрів.
Звідки береться вода
Поверхневий самовсмоктувальний насос, що стоїть у стандартній станції, піднімає воду з глибини до 7–8 метрів. У паспорті часто пишуть 9, але це в ідеальних умовах із короткою вертикальною трубою. Кожні 10 метрів горизонтальної ділянки від джерела до станції з'їдають приблизно метр із цього запасу: труба створює опір.
Колодязь глибиною до 6–7 метрів поруч із будинком — ідеальний випадок для звичайної станції. Свердловина на 10–12 метрів — уже ні: сюди ставлять або станцію з виносним ежектором (тягне з 15–20 метрів, але шумить і втрачає продуктивність), або заглибний насос у свердловині й окремо бак із реле в будинку. Другий варіант надійніший і тихіший, а з глибини понад 15 метрів він єдиний.
Всмоктувальна труба — не місце для економії. Діаметр не менше дюйма, краще дюйм із чвертю, на кінці — зворотний клапан із сіткою, всі з'єднання герметичні. Підсмоктування повітря на всмоктуванні невидиме для ока і позбавляє насос до половини продуктивності.
Бак: 24, 50 чи 100 літрів
Гідроакумулятор на 24 літри — стандартна комплектація більшості готових станцій. Корисного об'єму в ньому близько 8 літрів: вистачає, щоб помити руки або набрати чайник без запуску насоса. Для дачі або будинку з одним санвузлом цього досить.
Для будинку з двома санвузлами і пральною машиною розумно дивитися на 50 літрів. Насос вмикається рідше, стрибків тиску в душі менше, а при короткочасному відключенні електрики залишається десяток літрів, щоб змити й умитися.
Бак на 80–100 літрів має сенс у двох випадках: багато точок і велика сім'я або слабкий колодязь, який віддає воду повільно. У другому випадку великий бак працює як буфер і рятує насос від сухого ходу.
Окрема деталь, про яку забувають: тиск повітря в порожньому баку. Він має бути на 0,1–0,2 бара нижчим за тиск увімкнення насоса. Із заводу баки приходять накачаними, але за рік повітря йде через золотник, і станція починає часто клацати. Перевірка автомобільним манометром при відключеному насосі і злитій воді раз на півроку знімає проблему.
Реле тиску та його дві пружини
Із заводу реле налаштоване приблизно на 1,4–1,5 бара увімкнення і 2,8–3 бари вимкнення. Для одноповерхового будинку цього вистачає. Якщо душ на другому поверсі здається млявим, обидва пороги піднімають: велика пружина зсуває нижній поріг, мала — різницю між нижнім і верхнім.
Є обмеження: верхній поріг має бути щонайменше на бар нижчим за максимальний напір насоса при нульовій витраті. Інакше насос ніколи не набере тиску вимкнення і молотитиме без зупинки, доки не перегріється. Виставили 4 бари вимкнення на насосі з максимальним напором 45 метрів (це 4,5 бара) — отримали рівно таку ситуацію.
Сухий хід і місце встановлення
Поверхневий насос охолоджується водою, яку перекачує. Пішла вода з колодязя, у трубу потрапило повітря — крильчатка крутиться насухо, і за кілька хвилин ущільнення оплавляються. Захист буває трьох видів: реле сухого ходу (відключає при падінні тиску нижче порога, але не завжди встигає), реле потоку або «прес-контроль» (реагує на відсутність протоку — швидше і надійніше) та поплавковий вимикач у колодязі — найпростіший і найдешевший варіант для дрібних джерел.
Ставлять станцію в теплому приміщенні з температурою не нижче +2 °C, на гумову підкладку. Шумить вона помітно — 60–75 дБ, приблизно як гучна розмова, — тому під спальнею їй не місце. Приямок біля колодязя теж підійде, але тільки утеплений і з дренажем: затоплена станція служить один сезон.