У фонтанного насоса цифри дрібніші, ніж у будь-якого іншого занурювального: напір 1,2 метра, продуктивність 800 літрів на годину, потужність 15 ватів. Саме ці маленькі цифри вирішують, чи стоятиме струмінь рівним дзвоном, чи булькатиме біля самої поверхні, тому рахувати їх доводиться точніше, ніж при виборі дренажника для підвалу.
Висота струменя менша за паспортний напір
Максимальний напір у паспорті — висота, на яку насос ще піднімає воду при нульовій витраті. Струмінь із форсунки — інша річ: сама форсунка створює опір, воді потрібен запас швидкості на вильоті, а нагорі струмінь розпадається на краплі. Стійкий струмінь виходить приблизно на половині паспортного напору, іноді до двох третин у потужних моделей. Хочете фонтан метрової висоти — беріть насос із напором 2–2,5 м і регулятором потоку на корпусі, щоб підрізати зайве.
Вітер — друга поправка. Струмінь вищий за половину радіуса чаші на відкритій ділянці відлітає на доріжку, і рівень у чаші йде за тиждень. Для вітряних місць вибирають низькі широкі форсунки, а не тонкий високий струмінь.
Водоспад і струмок рахуються інакше
Тут важлива не висота струменя, а кількість води на ширину зливу. Для тонкої стікаючої плівки з каменю чи плитки потрібно близько 100 л/год на кожний сантиметр ширини; хочете щільний потік із шумом — удвічі-втричі більше. Злив шириною 40 см — це 4000–8000 л/год, і це вже насос не на 15 ватів.
Причому витрату насос має дати на висоті зливу, а не біля поверхні: дивіться на криву напір–продуктивність, а не на найбільше число з коробки. Шланг підбирають під патрубок — 19, 25 або 32 мм — і ведуть коротким шляхом без різких колін. Метровий водоспад із триметровим шлангом на 13 мм дасть струмочок, яким би не був насос.
Форсунки і що кожна робить
Дзвін — низька прозора півсфера, майже без звуку, але чутливий до рівня води: впав рівень на пару сантиметрів — дзвін рветься. Гейзер, він же вулкан — пінистий білий струмінь; форсунка підсмоктує повітря, тому її кромка має бути біля самої поверхні, зате вітер їй майже не страшний. Лілія і тюльпан — тонкі струмені віялом. Ярусна — кілька концентричних кіл струменів різної висоти, найбільш «фонтанна» з усіх. У комплекті до насоса зазвичай ідуть дві-три головки, телескопічна трубка і шарнір, щоб вирівняти форсунку вертикально, коли дно нерівне.
Підсвітка — окреме LED-кільце на форсунці або прожектори в чаші, живлення 12 В від власного трансформатора на березі. Кільце кріпиться до трубки насоса і підсвічує струмінь знизу; удень воно непомітне.
12 В чи 230 В, синхронний чи асинхронний
Насоси на 12 В працюють через трансформатор, який стоїть на суші в сухому місці; у воді — лише безпечна напруга. Для чаші, до якої підходять діти, це правильний вибір. Обмеження — потужність: 12-вольтові моделі рідко дають більше 2000–3000 л/год. Насоси на 230 В — для водоспадів і ставків, підключаються через ПЗВ 30 мА, кабель 10 м без зрощування в землі.
Синхронні мотори — дрібні, тихі, економні, розраховані на безперервну роботу в режимі S1. Асинхронні — більші і потужніші, для великих витрат. Обидва охолоджуються водою і не терплять сухого ходу: рівень у чаші падає від випаровування, і за спекотний тиждень насос може опинитися вище води. Проста арифметика для безперервної роботи: насос на 40 Вт цілодобово — близько 29 кВт·год на місяць; таймер на ніч ріже цю цифру вдвічі.
Губка, мул і риби
Фонтанні насоси розраховані на чисту воду і забирають її через губчастий фільтр. Улітку губку промивають раз на один-два тижні, інакше струмінь осідає. Насос ставлять на цеглину або підставку вище шару мулу, не на дно. У ставок із рибами і опалим листям ставлять ставковий насос із пропуском включень 4–8 мм — фонтанний там заб'ється за тиждень.
На зиму насос виймають, промивають і зберігають у незамерзаючому місці — частина виробників радить тримати його у відрі з водою, щоб ущільнення не пересихали.