Гідроакумулятори

Гідроакумулятор — сталевий бак, розділений всередині гумовою мембраною на дві частини: повітряну і водяну. Насос закачує воду під мембрану, стискаючи повітря з іншого боку; коли ви відкриваєте кран, стиснуте повітря виштовхує воду з бака без запуску насоса. Це і є весь принцип роботи — простий, але саме він визначає, скільки разів на годину вмикатиметься насос.

Корисний об'єм — не те саме, що об'єм бака

Цифра на баку (24, 50, 100 літрів) — це повний внутрішній об'єм, а не кількість води, яку ви реально отримаєте між пусками насоса. Корисний об'єм залежить від різниці тиску вмикання і вимикання реле і зазвичай становить приблизно третину від номіналу.

Вертикальні чи горизонтальні

Вертикальний бак — стандартна форма для станцій у технічному приміщенні чи котельні, займає менше площі підлоги. Горизонтальний ставлять там, де мало висоти — під підвіконням, у неглибокій ніші. На роботу форма не впливає, тільки на те, де бак фізично поміститься.

Матеріал мембрани

Бутилова мембрана — найпоширеніший варіант, стійка до перепадів температури і має тривалий ресурс. EPDM трапляється рідше, теж придатна для питної води. Обидва матеріали безпечні для контакту з водою, яку п'ють, якщо на баку є відповідне маркування.

Тиск повітря і коли міняти мембрану

Із заводу бак накачаний під певний тиск, зазвичай трохи нижчий за поріг вмикання реле. За рік-два повітря поступово виходить через золотник, і станція починає вмикатися частіше, ніж повинна. Перевірка — звичайним автомобільним манометром на золотнику при відключеній станції і злитій воді, раз на півроку-рік.

Якщо замість повітря із золотника йде вода — мембрана луснула, і її потрібно міняти: підкачування повітря в цьому випадку вже не допоможе.

Окремо варто не плутати гідроакумулятор для водопостачання з розширювальним баком для опалення: зовні вони схожі, але розраховані на різний тиск і температуру теплоносія, і не є взаємозамінними.