Занурювальні насоси для басейну

Каркасний басейн на п'ятнадцять кубів зливається самопливом через садовий шланг годин вісім — і то при ухилі ділянки і наявності місця, куди зливати. З дренажним насосом продуктивністю 8 м³/год за паспортом (реально на шлангу — 5–6) та сама робота займає близько трьох годин, а воду можна відвести за п'ятдесят метрів у дренажну канаву, а не під власний фундамент. Заради цього власники басейнів і заходять у розділ занурювальних.

Два різні насоси: циркуляційний і відкачувальний

Улітку воду в басейні ганяє через піщаний або картриджний фільтр поверхневий самовсмоктувальний насос із префільтром — він стоїть на суші біля фільтра і працює по 8–12 годин на добу. Занурювальні насоси потрібні в басейні для іншого: спустити воду восени, поміняти частину води після цвітіння, відкачати калюжу із зимового покриття, вичерпати чашу після ремонту плитки. Задачі разові, і насос купують під них — по суті дренажник для чистої води з кількома застереженнями.

Залишковий рівень: скільки води залишиться на дні

Моделі з плоским всмоктуванням забирають воду з 1–3 мм над поверхнею. Для каркасного і надувного басейну це принципово: чашу потім складати, а залишок у сантиметр на дні — десятки літрів, які виливаються на газон при першому ж русі.

Стаціонарний бетонний або композитний басейн на зиму досуха не спускають: чаша без води не опирається тиску ґрунту і морозному здиманню. Рівень опускають нижче форсунок і скімера на 10–15 см, продувають труби, решта залишається. Тут низький залишковий рівень не потрібен, зате потрібна продуктивність — зняти 20–30 см води з дзеркала 8×4 м — це 6–10 кубів.

Хлор, сіль і тепла вода

Стандартна концентрація вільного хлору в приватному басейні — частки міліграма на літр. Таку воду качає будь-який дренажник із пластиковим або нержавіючим корпусом; виробники зазвичай вказують допуск на слабохлоровану воду в паспорті. Після ударного хлорування, коли концентрація в кілька разів вища, відкачування відкладають на пару днів — і заради насоса, і заради того місця, куди зливаєте.

Сольовий електроліз змінює картину. Вода з 3–5 г/л солі за кілька годин роботи точково роз'їдає нержавійку AISI 304 — звичайну для дренажників. Шукайте модель, де виробник прямо пише про допуск солоної води: повністю пластикову або з деталями з AISI 316. Або промивайте насос прісною водою відразу після кожного використання і не залишайте в басейні.

Підігрітий басейн дає воду 28–32 °C — поруч із паспортним максимумом 35 °C. Насос упорається, але охолоджуватися йому майже нічим, і працювати він буде помітно гарячішим, ніж у підвалі з талою водою. Довгі цикли в теплій воді краще розбивати паузами.

Насос для зимового покриття

Дощова і тала вода збирається на тенті сотнями літрів і рве його або затягує в басейн разом із брудом. Для цієї задачі є невеликі насоси на 2–4 м³/год з плоским всмоктуванням і автоматикою по датчику, а не по поплавцю — поплавцю на тенті хитатися ніде. Насос кладуть у центр покриття в найнижчу точку, шланг відводять за борт, і він вмикається сам, коли набирається пара сантиметрів води.

Електрика і куди зливати

Доки насос у чаші — у воді нікого. Живлення тільки через ПЗВ 30 мА, подовжувач вуличний із вологозахищеною розеткою на підставці, а не в траві. Хлоровану воду не ллють у септик — вона вбиває бактерії — і не пускають під плодові дерева і в сусідський город. Дренажна канава або зливова каналізація після того, як вода постояла відкритою без хлорування кілька днів, — робочий варіант; у деяких громадах є свої правила зливу, їх варто уточнити до того, як розмотали шланг.